ASLAMOVA — 24/02
2.4.0.2.
Тільки п′ята ранку
Скрізь лунає тиша
Ще нема світанку
Раптом чути вибух
Серце в п’ятках стало
Діти, прокидайтесь,
В нас війна настала
Завмерли в обіймах
Сину, заплющ очі
Знаю, тобі страшно
Мати ледь шепоче
Кров застигла в жилах
Покотились сльози
Ще життя не жила,
А смерть на порозі
Мамо!
Я так сильно хочу жити
Мамо!
За вікном сивіють квіти
А чому ж вони вбивають?
Та що буде з нами далі?
І крізь сльози сонце встає…
2.4.0.2.
Крик німий лунає
Одинокі душі
В небо забирає
Вщент згорає місто З ним згасають очі
Ніц не має сенсу
Дні як вічні ночі
Біжимо ми чимдуж,
Попри гул снарядів
Скільки втратить світ душ,
Сотень чи мільярдів?
Під ногами попіл
В небі – птахів зграя
Раптом в серце постріл…
І тебе немає
Мамо!
Промовля дитя востаннє Мамо!
Вже не зійде сонце раннє
Знову чути гул сирени
Зупиніть сон нескінченний
І світанку більше нема Мамо!
Я хотів так сильно жити Мамо!
За вікном криваві квіти
Я дивлюсь з небес на тебе,
І нічого вже не треба,
Крім обіймів, мамо, твоїх…
(2.4.0.2.)
(2.4.0.2.)
Мамо
(2.4.0.2.)
Мамо
(2.4.0.2.)
Мамо
(2.4.0.2.)
Мамо
(2.4.0.2.)
Мамо
(2.4.0.2.)
Мамо
(2.4.0.2.)