Часом буває так що хочеш почути
Речі яких ніколи б не знати
I тягне за руку тебе в то мiсце
Де думаєш краще б очей не мати
Ти дивишся в кухнi на кран i воду
А правда нi звiдки не виходить
I дивляться в очi тобi знайомi
А їхнi очi твоїм говорять…
Спи собі сама
Коли біля тебе мене нема
Часом буває так що в магазинi
Ти хочеш крикнути «Ну в чому я винна»
Тебе окидають розумiючим оком
I дуже болить хоча й ненароком
I ти ростеш, старiєш, вмираєш
А тої правди так i не знаєш
Боїшся її i вiд неї втiкаєш
I в стiнах своїх ти одна засинаєш